08.09.2020 – Культурні відмінності: культури з низьким та високим контекстом
Культури, крім відмінностей, що їх було описано раніше, можна розділити також на культури з низьким та високим контекстом.
У культурах із низьким контекстом співрозмовник прямо говорить те, що думає і відчуває, а також вільно висловлює свої оцінки. Повідомлення формулюється прямо, без ходіння коло й навколо. Уся інформація міститься в повідомленні, а щоби його зрозуміти, не треба знати обставин, ані контексту. Комунікація є відкритою та прямою, без словесного прикрашання. Мові тіла також не приділяється багато уваги. Міміка та жести співрозмовників досить скупі, основним носієм інформації є саме слова. Те, що не було сказане, не має значення. Спілкування — це засіб обміну інформацією та думками.
Важлива сильна прив’язаність до часу, а також відокремлення роботи від відносин між людьми.
Повідомлення інтерпретуються виключно за допомогою значення слів (письмових або усних). Відправник повідомлення несе відповідальність за те, щоби його повідомлення було чітким та вичерпним.
Представники культур із низьким контекстом живуть, наприклад, у Північній Америці: Сполучених Штатах, Канаді, скандинавських країнах, Німеччині, Австрії, Великобританії або Швейцарії.
Також під час роботи з людьми з таких країн, як Білорусь, Україна або Казахстан, краще застосовувати прямі повідомлення. Працівники з цих країн звикли до прямолінійних, натуральних повідомлень. Службові розпорядження варто видавати прямо, оскільки спроба ходити коло й навколо може сприйматися як нещирість.
На робочому місці в культурах із низьким контекстом застосовується пряма комунікація, яка характеризується точністю, чіткістю, ясність та легкістю розуміння. Повторення, додаткові питання та уточнення цінуються та застосовуються часто.
У культурах із високим контекстом, навпаки, пряме спілкування вважається незрілим та інфантильним. Від дорослого співрозмовника очікується, що він буде говорити завуальовано та обережно. Культури з високим контекстом вимагають глибокого вивчення обставин та деталей ситуації, щоби мати можливість зрозуміти повідомлення нашого співрозмовника. Інформація в значній частині міститься саме в контексті, тому щоби розуміти повідомлення, треба добре знати контекст. У цих культурах правила гарного тону вимагають говорити завуальовано, «коло й навколо», пряме повідомлення сприймається як прояв невихованості.
Інтерпретація повідомлень здійснюється не стільки на рівні значення слів, скільки за посередництвом тону голосу, жестів, мовчання або уявного розуміння та контексту ситуації загалом. Люди часто використовують мову тіла: жести та міміку. Вербальна комунікація має менше значення, ніж невербальна — важливим є ситуаційний контекст та взаємні відносини. Питання, що обговорюються, часто висвітлюються з різних сторін і передаються обхідними шляхами, а спілкування вважається мистецтвом. Щоби зрозуміти наміри співрозмовника, треба знати контекст або культурні норми.
Непрямі повідомлення краще підходять для спілкування з людьми з Китаю, Японії або Індонезії.
Люди, що належать до культури з високим контекстом, спілкуються алюзіями, велику вагу приділяють мові тіла, оскільки співрозмовники значною мірою використовують невербальні сигнали. Спілкування будується на ретельному вибиранні та зважуванні слів, прямота та висловлювання протилежної думки не вітаються. Співрозмовники більше покладаються на інтуїцію та довіру, ніж на факти та статистику.
До культур із високим контекстом належать країни Близького Сходу, а також країни Південно-Східної Азії та Середземномор’я.
На робочому місці в культурах із високим контекстом використовується непряма комунікація, повідомлення в якій відрізняє більша вишуканість, складність, наявність нюансів та не надто велика точність. Деякі розпорядження можуть бути сформульовані туманно, треба вміти «читати між рядків».
Вимір культури, пов’язаний із високим і низьким контекстом, є дуже важливим, оскільки розмова людей, що належать до культур із відмінними контекстами, може легко призвести до помилкової інтерпретації намірів іншої людини: щирість і прямота можуть бути розцінені як неповага та безтактність, а завуальована мова, яка для мовця означає ввічливість, може бути сприйнята як виверткість та нещирість.
Культури з низьким контекстом найчастіше є індивідуалістичними, а культури з високим контекстом — колективістичними. Тому в культурі з низьким контекстом зміст виражається індивідуально, а представники цієї культури є індивідуалістами — вони живуть самі по собі та несуть за себе відповідальність. Натомість культури з високим контекстом культури записують зміст у звичаях групи, чітко відокремлюють своїх від чужих, а також зобов’язані дотримуватися правил поведінки, що прийняті групою — «втрата обличчя» одним індивідом одночасно компрометує усю групу. Комунікація значною мірою спирається на інтуїцію.
Для людей, що належать до культури з низьким контекстом, представники культури з високим контекстом можуть здаватися підозрілими, нещирими та хитрими.
Для поляків набагато ближчою є культура з низьким контекстом. Щоби зрозуміти людей, що належать до культур із високим контекстом, треба усвідомити, що ми мусимо думати набагато ширше та брати до уваги цінності та традиції, що прийняті в країні, з якої походить наш співрозмовник. Наприклад, якщо японець каже, що «подумає над цим питанням», це не означає, що він із нами згоден. Це просто ввічливий спосіб сказати «ні». У такому випадку його не треба переконувати у своїх ідеях. Якщо ж ми не хочемо погоджуватися з якоюсь пропозицією, ми також не повинні відмовлятися прямо, як у розмові з представником культури з низьким контекстом, тому що це буде сприйнято як неввічливий вчинок.
Бібліографія:
«Іноземці в Польщі. Підручник для тих, хто працює з мігрантами», ред. M. Будита-Будзиньська, Варшава, «Карітас Польща», Варшава 2020
Конспект курсу «Робота з іноземним клієнтом», А. Косович, «Карітас Польща», Варшава 2020
«Іноземці в Польщі. Підручник для тих, хто працює з мігрантами», ред. M. Новіцка, Варшава, «Карітас Польща», Варшава 2020
https://pl.qwe.wiki/wiki/High-context_and_low-context_cultures
