21.07.2020 – Жіночі та чоловічі суспільства

Виміри (риси) культури — це вимірні аспекти явищ, які визначають важливі елементи національної культури та дають змогу окреслити її позицію відносно до інших культур. Вимір мужність/жіночність ілюструє відносини між жінками та чоловіками через визначення їхніх соціальних та гендерних ролей та значення, яке їм приписується. Цей вимір досліджує, чи в цьому суспільстві спостерігається чіткий розподіл ролей за статевою ознакою (чоловіче суспільство), або він геть незначний (жіноче суспільство).

Відокремлення виміру, що його було названо мужністю та жіночністю, було пов’язано з наданням більшої або меншої ваги «чоловічим» або «жіночим» чинникам. Чоловічі чинники — це заробіток, визнання, кар’єрне зростання та вміння протистояти викликам. Натомість жіночими чинниками є відносини з керівником, співпраця, місце проживання або гарантія зайнятості й пов’язане з цим почуття безпеки.

У чоловічих культурах соціальні ролі кожної статі є чітко визначеними (у стереотипний спосіб). Від чоловіків очікується прояв наполегливості та прагнення до успіху, а від жінок — скромність та ніжність, а також турбота про відносини. У «чоловічих» культурах важливо суперництво, досягнення, допускаються конфронтації та застосування сили.

У чоловічих суспільствах відповідальність, рішучість та амбіційність — це виключно чоловічі якості. Дбайливість та ніжність — це якості, які приписуються жінкам. Жіночі амбіції пов’язані з досягненням успіху їхніми чоловіками. Емансипація жінок не означає рівного розподілу домашніх та професійних обов’язків, а тільки допуск жінок на посади, що їх раніше займали лише чоловіки. У чоловічому суспільстві до жінок ставляться предметно, а до чоловіків суб’єктно — це означає, що для кожної зі статей встановлені різні норми поводження та ставлення до її представників.

У чоловічих культурах велику вагу приділяють прагненню до успіху та суперництву.

«Жіночі» культури — це культури, які орієнтовані на відносини. У таких суспільствах цінується співпраця, рівність, діалог та турбота про слабких. Конфронтацій намагаються уникати та радо шукають компромісу. Велика вага надається навичкам міжособистісного спілкування, гнучкості та емпатії. Конфронтацій намагаються уникати, охоче шукають можливості для діалогу. Тут важливо встановити та підтримувати хороші стосунки, а також зберігати доброзичливу атмосферу.

У жіночих суспільствах такі якості, як відповідальність, рішучість, амбіційність, турбота та ніжність можуть характеризувати як жінок, так і чоловіків. Жінки дбають про свої власні амбіції, тому дівчатка не вболівають за хлопчиків, а підтримка чоловіків у досягненні успіху не є головним заняттям дорослих жінок. До представників обидвох статей ставляться суб’єктно, і для обидвох статей застосовуються однакові норми, також у сфері суспільної моралі.

У жіночих культурах важливі міжособистісні відносини та співпраця.

Ієрархії цінностей у цих двох відмінних типах культур також відрізняються. У чоловічих суспільствах йдеться про здобування, досягання та змагання, у жіночих важливіша співпраця. Цей вимір часто породжує емоції в контактах між чоловіками та жінками на керівних посадах. Буває, що чоловікові важко пристосуватися до очікувань жінки. Жінка, зі свого боку, може прийняти поведінку чоловіка (підкреслено наполегливу та саме «чоловічу») за агресивну.

Жіночі культури — це, насамперед, країни Північної Європи, такі як Швеція, Норвегія, Данія. Натомість чоловічі культури — це країни Близького Сходу.

Чоловічі та жіночі суспільства та школа

Поділ на чоловічі та жіночі суспільства проявляється в організації шкільного життя. У жіночих суспільствах конкуренція не так важлива: нормою є середній учень, а слабкіші учні також можуть здобути визнання — не треба прагнути бути кращими. З цієї причини невдачі в школі приймаються, ніхто не сприймає їх як життєву невдачу, а учні оцінюють свої досягнення скромно (не хваляться). Учителя цінують за доброзичливе ставлення до учнів. Навчальна програма структурована так, що дівчатка та хлопчики вивчають ті ж самі предмети, а маленьких дітей навчають представники обох статей.

У чоловічих суспільствах основою досвіду та шкільного життя є суперництво. Норма, до якої всі зобов’язані прагнути, — це зразковий учень, і лише видатні учні здобувають визнання серед вчителів та інших учнів. Невдачі в школі сприймаються як життєва невдача, а учні хваляться досягнутими успіхами. Учитель цінується за його компетентність, а не за те, що він доброзичливий до учнів. Хлопчики вивчають інші предмети, ніж дівчатка. Маленьких дітей навчають жінки.

Поділ на чоловічі та жіночі суспільства проявляється в організації шкільного життя. У жіночих суспільствах конкуренція геть не важлива, невдачі в школі приймаються, а учні оцінюють свої досягнення скромно та не хваляться. У чоловічих суспільствах основою шкільного життя є суперництво. Невдачі в школі сприймаються як життєва невдача, а учні хваляться досягнутими успіхами.

Чоловічі та жіночі суспільства та робота

Відмінності між чоловічими та жіночими суспільствами проявляються також на робочому місці. У жіночому суспільстві керівники команд у процесі керування своїми підлеглими мають керуватися інтуїцією та прагнути до взаєморозуміння, тому конфлікти вирішуються шляхом компромісу та переговорів. Зарплати призначаються за принципом рівності. Перевага віддається малим фірмам та підприємствам. Люди працюють, щоби жити, тому вільний час цінується більше, ніж додаткова винагорода за понаднормову роботу. Кар’єра є вільним вибором чоловіків і жінок, завдяки чому на професійному ринку праці є велика частка жінок.

У жіночому суспільстві конфлікти вирішуються шляхом компромісу та переговорів, а такі якості, як відповідальність, рішучість, амбіційність, турбота та ніжність, можуть характеризувати як жінок, так і чоловіків. Обидві статі розглядаються суб’єктно, і для обидвох статей встановлені однакові стандарти.

У чоловічих суспільствах культура праці є іншою, передусім, вона не орієнтована на компроміс. Менеджери мусять бути рішучими та агресивними, а конфлікти вирішуються силовим протистоянням. Зарплати встановлюються за принципом справедливості: на підставі досягнень, досвіду та компетенцій. У чоловічих суспільствах люди живуть, щоби працювати, тому додаткова винагорода є ціннішою за вільний час. Досягнення успіхів у кар’єрі є обов’язком чоловіків, але вільним вибором для жінок, тому їхня частка на професійному ринку праці невелика.

У чоловічих суспільствах культура праці орієнтована, насамперед, на силове протистояння. Такі якості, як відповідальність, рішучість та амбіційність приписуються виключно чоловікам.

Мужність та жіночність суспільства також впливає на форму політичних рішень, які ухвалюються в державі. Жіночі суспільства прагнуть до підтримки нужденних (соціальні суспільства — загального добробуту). Жіночі суспільства є суспільствами, у яких допускається різноманітність, важлива повага до інших культур. У чоловічих суспільствах ідеалом є продуктивне суспільство, у якому підтримки заслуговують найкращі його члени. Це коригувальне суспільство, у якому люди мусять прагнути стати такими, яким є загальноприйнятий зразок для наслідування.

Вимір мужність/жіночність, як і інші виміри, вимірюється за шкалою від 1 до 120. Висока оцінка за шкалою означає чоловіче суспільство, низька оцінка — жіноче суспільство. До числа підкреслено чоловічих суспільств належать: Японія (95), Угорщина (88), Австрія (79), Венесуела (73). Найбільш жіночні суспільства — це Швеція (5), Норвегія (8), Нідерланди (14), Данія (16). Польща з результатом 64 бали належить до числа чоловічих держав. Схожий високий результат має також Німеччина (66). Представники решти іммігрантських груп належать до жіночих суспільств: в’єтнамці (40), росіяни (36), українці (27), білоруси (20).

Чоловічі та жіночі суспільства на прикладі окремих країн — висока оцінка означає чоловіче суспільство, низька оцінка — жіноче суспільство.

Джерело: власне опрацювання автора на основі даних з https://www.hofstede-insights.com

 Що є причиною виникнення відмінностей у вимірі мужність/жіночність?

До джерел диференціації між мужністю та жіночністю належать:

• історія, традиція, географія,
• релігія,
• світогляд,
• політична система.

Культури змінюються, впливають одна на одну та розвиваються. Крім того, кожна людина бере зі своєї культури те, що вважає за потрібне, на власний розсуд, тому треба пам’ятати, що «занурення» у свою культуру завжди має індивідуальний характер.