03.08.2020 – Культурні відмінності, пов’язані з підходом до простору та часу
Те, як люди сприймають простір і час, також визначається культурою. У наші дні в західних культурах час точно вимірюється за допомогою годинника, і нам здається, що він рухається вперед. Ми розрізняємо минуле, сьогодення та майбутнє.
Час також може бути циклічним, це означає, що його головною рисою є повторюваність, яка зумовлена, наприклад, повторюваністю пір року або фаз Місяця. Кожний часовий цикл пов’язаний із виконанням конкретних, призначених для цього періоду дій.
У різних країнах їхні жителі також мають різний підхід до організування простору. У цій статті ми познайомимо читачів із культурними відмінностями, пов’язаними з підходом до простору та часу.
Підхід до часу
У деяких культурах велика вага приділяється часу, пунктуальності, розкладам. Такі культури називаються монохронними. У цих культурах люди дотримуються прийнятих раніше планів та рідко спізнюються, адже це не вітається. Вони неохоче переносять зустрічі та зазвичай живуть за принципом «час — це гроші».
У монохронних культурах велика вага надається точному вимірюванню часу, важливою є пунктуальність.
Час у таких культурах точно вимірюють, планують та управляють ним. Представники монохронних культур будуть очікувати, що Ви будете поважати їхній час: будете пунктуальними та раціонально його використовувати.
Монохронні суспільства — це протестантські країни, а також Японія та Південна Корея.
Інакше функціонують поліхронні культури, де годинник, своєчасне виконання зобов’язань та розклад зустрічей мають менше значення. Передбачається, що люди ad hoc вирішують, коли почнеться або закінчиться та чи інша подія та як вона буде проходити. Допускається спонтанна зміна домовленостей і термінів, а також запізнення, яке не сприймається негативно. У таких культурах час для розмови є тоді, коли обидві сторони зустрічаються в одному місці (не обов’язково в заздалегідь визначений час).
У поліхронних культурах час більш плавний, його не вимірюють так точно та не управляють ним. Плани можна змінювати спонтанно, тому що в цих культурах пріоритет віддається міжособистісним відносинам, а не завданням, що виконуються.
Багато культур Латинської Америки, Африки, Азії та Аравії належать до поліхронних культур, особливо південні країни: Мексика, Пакистан, Індія, Філіппіни, Єгипет та Саудівська Аравія.
У контактах з іноземним клієнтом походження з різних культур може бути причиною багатьох непорозумінь. Тому важливо усвідомлювати відмінності між культурами, адже тоді буде легше зрозуміти поведінку людей з інших країн.
Практична порада для тих, хто працює з людьми з інших культур
Той факт, що в культурах відрізняється підхід до часу та пунктуальності, не означає, що кожна людина, що запізнюється, функціонує згідно зі своєю культурою, але в деяких випадках це так. Справа не в тому, щоби приймати всі несподівані для нас ситуації, тому що інша людина була вихована в іншій культурі. Однак у побудові навичок роботи з людиною з іншої культури треба випрацювати в собі додаткове чуття — усвідомлення того, що інша людина виросла в іншому середовищі, має інші звички та може не розуміти наших намірів або очікувань. Аналогічно — ми самі можемо неправильно зчитувати поведінку такої людини. Тому потрібні просто певна поступливість та готовність пояснити людям з інших культурних кіл, наприклад, яких правил співпраці дотримуються в Польщі — хоча б те, що значно запізнюватися в робочих ситуаціях не прийнято.
У країнах Центральної Європи, а також у Польщі, запізнюватися на ділові зустрічі вважається некультурним. Треба бути на місці за кілька хвилин до початку зустрічі. Зовсім по-іншому це виглядає в країнах Південної Європи (Італія, Іспанія) або, наприклад, у Мексиці. У цій культурі час — це те, що відбувається просто зараз, а люди живуть теперішнім моментом. Допустимо запізнюватися на ділові зустрічі. У таких країнах, як, наприклад, Японія або Китай, запізнення на кілька хвилин може стати причиною напруженої ситуації або навіть зриву переговорів. Не треба також приходити занадто рано — це можуть сприйняти як спонукання співрозмовника або неповагу до власного часу.
Спосіб організування простору
Представники різних культур особливим чином організують простір у розмовах з іншими людьми. З огляду на цей критерій, дослідники виділили контактні культури, у яких дотик і близькість є природними, і дистантні культури, у яких треба дотримуватися відповідної дистанції між людьми, що розмовляють між собою.
До контактних культур належать, передусім, мешканці південних країн: італійці, іспанці, араби.
Дистантні культури — це культури півночі.
Вимір культури, що визначає спосіб організування простору, називається проксемікою. В одних культурах є широка інтимна сфера, вторгнення у яку не припускається, — це видно в дистанціях у міжособистісних відносинах, коли співрозмовники дотримуються дистанції один від одного на відстані витягнутої руки. В інших культурах ця дистанція значно менша, наприклад, для арабської культури характерні штовханина та тиснява в громадських місцях. Коли арабські чоловіки розмовляють між собою, вони стоять дуже близько один до одного. У німецькій культурі простір навколо людини є продовженням її інтимної зони, тому підходити занадто близько вважається грубим і навіть зневажливим. У польській культурі ми також вважаємо за краще дотримуватися дистанції один від одного принаймні на відстані витягнутої руки.
Культурний вимір, що визначає спосіб організування простору, називається проксемікою, наприклад, коли арабські чоловіки розмовляють між собою, вони стоять дуже близько один до одного.
Знання про дистанцію в міжособистісних відносинах потрібне тим, хто працює з людьми з інших культурних кіл. Якщо наш співрозмовник не дотримується належної дистанції, то, можливо, це зумовлено моделлю відносин, яка склалася в його культурі, а не фамільярністю або його бажанням встановити більш тісні відносини. І навпаки, якщо він «тримає дистанцію», це не обов’язково означає, що він уникає контакту.
Загальноприйнята дистанція між людьми під час ділової розмови дорівнює довжині простягнутої руки. Однак трапляються відмінності, що характеризують поведінку співрозмовників у різних країнах.
Виділяють:
– невелику дистанцію — від 20 до 35 см, яка характерна для арабського світу, а в Європі — для романських країн,
– велику дистанцію — від 40 до 60 см — у країнах Азії, Північної, Центральної та Східної Європи.
Дотик
Окремі народи також відрізняються за критерієм припустимості дотику під час розмови або ділових перемовин. Наприклад, американці, італійці або іспанці часто під час розмови поплескують по плечах або обіймають своїх співрозмовників. Протилежне ставлення демонструють, наприклад, британці, які є стриманою націю та ощадною у формах спілкування.
У європейських країнах сенсорний контакт зменшується в напрямку з півдня Європи на північ. У романських країнах він популярний і зрозумілий, у центральноєвропейських — спорадичний, натомість у північноєвропейських — дуже рідкісний та небажаний.
Рукостискання
У таблиці нижче представлена різниця між рукостисканням у деяких народів.
| Народ | Тип рукостискання |
| Араби | Делікатне, повторюване та тривале |
| Азіати | Дуже делікатне, застосовується рідко |
| Корейці | Досить міцне |
| Американці | Міцне, застосовується рідко |
| Німці | Міцне, енергійне, застосовується часто |
| Французи | Легке, швидке, застосовується часто |
| Британці | Помірне з усіх боків |
| Латиноамериканці | Міцне, застосовується часто |
Джерело: https://mfiles.pl/pl на підставі Р.Р. Ґестленд 2000
Жести
«Серед представників ісламської та буддійської культури неприпустимо торкатися до людей або передавати що-небудь, наприклад, візитки, лівою рукою.
Показувати пальцем у більшості країн також не є проявом доброго виховання, тому цих жестів бажано уникати.
Бити себе по лобі — жест, що для значної частини європейців (Франції, Італії, Німеччини, Польщі) означає невербальне переконання в дурості співрозмовника. Натомість в Іспанії та Великобританії цей жест означає переконання у власних видатних розумових здібностях людини, яка його демонструє. Цікаво, що в Голландії все залежить від того, куди спрямований палець, яким виконується цей рух. Якщо вертикально в напрямку правого боку голови, це означає пересвідчення в розумності співрозмовника, а якщо постукати пальцем, спрямованим горизонтально, — переконання в дурості іншої людини.
Великий палець, піднятий вгору в більшості народів означає похвалу. Однак, з іншого боку, увесь Близький і Середній Схід вважає цей жест образливим.
Найбільш неоднозначним жестом є жест «ОК», тобто кільце, утворене великим і вказівним пальцями. Для громадян США це ознака того, що все гаразд. У японців він передусім асоціюється з монетою та розмовою про гроші. А на Піренейському півострові, у Латинській Америці, деяких країнах Європи та в Росії цей жест має негативне значення. (Ґ. Роса 2009 с. 95 – 96)»1
1 Енциклопедія менеджменту: https://mfiles.pl
Бібліографія до циклу статей про культурні відмінності:
«Іноземці в Польщі. Підручник для тих, хто працює з мігрантами», ред. M. Будита-Будзиньська, Варшава, «Карітас Польща», Варшава 2020
Конспект курсу «Робота з іноземним клієнтом», А. Косович, «Карітас Польща», Варшава 2020
«Іноземці в Польщі. Підручник для тих, хто працює з мігрантами», ред. M. Новіцка, Варшава, «Карітас Польща», Варшава 2020
«Міжкультурність у школі, Порадник для вчителів та спеціалістів», Ред. Кінґа Бялек, Центр розвитку освіти, Варшава 2015
«Культури та організації», Ґ. Гофстеде, Ґ.Й. Гофстеде, М. Мінков, польське економічне видавництво, Варшава 2011
Енциклопедія менеджменту: : https://mfiles.pl
https://mfiles.pl/pl/index.php/R%C3%B3%C5%BCnice_kulturowe
https://mfiles.pl/pl/index.php/Badanie_Geerta_Hofstede
https://www.helixpoland.com.pl/roznice-kulturowe-wg-geerta-hofstede/
